Чи від планети злого поля,
що в траекторіях орбіт,
чи з волі Бога – наша доля
викручує лихий кульбіт.
Душа, в пориві істеричнім,
такий трагічний вірш утне!
Чи засумує драматичним,
то слізно-жалісним зітхне.
Або ж – на противаги болю
і вибрикам примхливим долі –
забути про всі рани схоче
і жартівливим залоскоче...
А світлі спогади нахлинуть –
слова кохання враз полинуть...
Коли ж злоба ядуча, скельцем
болюче ранить в груди нас –
німіють крила, думи, серце
і не здіймають на Парнас...
29.01.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2015
автор: Світлана Моренець