Вдячна небу
Повний місяць зазирає у вікно,
Навкруги усе заснуло вже давно,
І здається, що не сплю лиш я одна,
Пригубивши келих білого вина.
Від безсоння не зцілитися нічим,
Повний місяць став супутником моїм.
У шаманів і поетів плідний час —
Відкриває двері Всесвіту для нас.
І тече з небес швидкий потік думок,
У душі моїй клекоче, мов струмок,
Нагадавши найдорожче у житті,
Що торкає серця струни золоті.
Вдячна небу за незвичний щедрий дар,
Що поклали боги на душі вівтар.
Тож нехай не сплю вночі лише одна,
Пригубивши келих білого вина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555707
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.01.2015
автор: Алла Гавришко-Бабічева