Сплетіння років у десятиліття
Промайнули вже немов швидкий сон:
Кохання злети, образи-злиття,
Шрами від травм, поранень життя основ.
І коли в пам'яті це опадає,
Немов невблаганно осінні лист,
Серце в тузі завжди калатає,
Немов біля тебе стою і мій хист
Без втрати перших торкань долоней,
І без втрати довіри твоєї...
Немов знову у твоєму полоні,
Почуття наші - як дві паралелі.
Пів віку пройшло, як ми не єдині,
Наші доньки за віком бабусі,
В мені досі б'ють дзвони провини -
Я прийняв прокляття баби Марусі.
29.01.2015
К.
-------
"Людина вулиця" А4; 1965;
Кольоровий папір, туш, пензель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2015
автор: Левчишин Віктор