дарррма ви хлопці заздрите мені
краса-лише у жінки сильна зброя.
а наді-мною знов згустилися світи
найкраща кава із вершками(
і наче грудка снігура
замість морозу й снігу взимку - мряка
і присмак заздрості..що на устах
спокуса ж зводила думки і пляни
душа до серця мовила:
- треба його рятувати
ми втратимо або врятуємо його
спокусу треба вправно вгамувати
та так, щоб загуло!
я ж лише прагнув досягти свого
та показати - не вам-їй-собі
хто я насправді
варто за те боротися-чи ні?
...мовчать задумливо степи...
але ж не міг мовчати
я прагнув діяти.
біль щему відчував вже
і аж ніяк не міг то видати
стискав в собі
немов мале дитя.
вночі.. о думмми мої...і ясні її очі
чи я відверто ту обрав???
і в небеса зітхав даремно. мовчали.
ще й право-вето
на думки й глузд наклали.
я ж повернути лишу-ту хотів
з якою світ зробити трохи кращим
мій мізантроп! -що за думки!
Дурні. дурні, дурні, дурні
і я дурник що поряд з ними
лиш німфи, фурії й русалки
співали заохочливі пісні-балади
-не упусти її, не впусти її...
я драматург своєї марноти
і мабуть добре, що залишила
мене, з моїм підстаркуватим світом.
якщо мав совість мірятись з тобою
випробував-себе-чи долю а богів
відповіли ж мені. тобою.
як не морально, так фізично
стою навколішки, бо спалюють мости...
що мали нас звести.
прошу руки... твоєї
в долі чи спокуси-байдуже мені
коли я буду ненароком кволий
тіло безцінне
серце ж у вогні
Окраїна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555671
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 29.01.2015
автор: Велес Є