Мільйони літ у камінці
Зібрались воєдино.
Наче вода, що у ріці,
Стікає щогодини.
Ним час кидав у всі боки
І паралелі світу.
Його зістарили роки
На цих земних орбітах.
Над ним вже вічність пропливла,
Немов одна хвилина.
В нім закарбовані слова,
Що мовила людина…
Бо він ввібрав у себе міць,
Спресовану віками,
Хоч ним жбурляло силоміць
Дорогами, стежками…
Тепер він біля моїх ніг,
Лежить, спізнавши втому,
Немов спочити тут приліг,
Діставшись вже додому…
травень 2007 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555631
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2015
автор: Віктор Слюсар