Ранок був втомленим. Від шалених вечірок ночі завжди залишалися використані презервативи, залишені недопалки та випивка на дні кожного келиху всіх тих невдах, що тамували спрагу щирості у шумних та ненадійних компаніях. Кожен з них був суцільною ненадійністю. Та жоден з них не думав про ранки. Так, їм було байдуже до тих постійних стомлених ранків, що розпочинались запахом перегару й наркотиків, які ще більше гнітили романтику невинного світанку.
Усім їм, певне, завжди бракувало уваги, впевненості, ніжності та любові. Інколи ти й сам відчуваєш себе понівеченим ганчір’ям, яке використали аби затерти сліди крові з підлоги. Та чи варта та ж сама кров бути витертою такою невдахою як ти? Гадаю, що ні. Бо усяка кров – це як особистість, до якої потрібен свій, особливий, підхід.
Якби кожен із них, хоча б раз, зустрів ранок із коханою людиною, то й світанки були теплими, й роса на траві й листі опадала не так квапливо як завше. Просто ніхто із них навіть не здогадується якими чарівними є світанки, якими радісними поглядами проміння бажає огорнути нас день. Так, світанок перший крок дорослого ранку. І кожне вітання із ним передрікає твій день і, певне, вечір також.
Ранок був втомленим. Від шалених вечірок ночі завжди залишалися використані презервативи, залишені недопалки та випивка на дні кожного келиху всіх тих невдах, що тамували спрагу щирості у шумних та ненадійних компаніях. Кожен з них був суцільною ненадійністю. Та жоден з них не думав про вечір. Так, їм було байдуже до тих постійних відторгнутих вечорів, що передбачували перед собою прихід темної ночі.
Усім їм, певне, ніколи не доводилось спостерігати усю магію вечірнього міста або ж, просто, неба. Здавалося б, що, коли ти сам дивишся на чаруючий захід сонця – увесь світ дивиться із тобою також. Бо ти і є весь світ. Бо твої очі – це безмежний простір можливостей і найпрекрасніших почуттів до життя довкола.
Якби кожен із них знав, що ставлення до ранку передбачає їх майбутній день, а вечір – ранок, то жоден би не їхав з глузду щоночі курячи травку та вживаючи кокаїн. Якби ж вони знали – вони були б щасливі.
Проте кожен із них щасливий по своєму. Хтось і дня не може прожити без сексу та сигарет, а комусь і літри спиртного достатньо. І тоді кожен має свою крихту радості, навіженої ніжності та любові.
Кожен із них має своє життя і свої ранки. І не їхня провина, що ти, зі своїм «ідеальним» баченням не розумієш їх. Слідкуй за своєю долею, вітайся зі своїми ранками, проводь свої теплі вечори, бо у всіх людей власне бачення світу. Бо ж не дарма у нас різні очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555514
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2015
автор: Вероніка Стрельченко