Я все пробачив,
Тепер себе пробач.
І крізь туман не бачив
Що нас давно нема.
Ти головне не плач -
Залиш для щастя сльози.
Коли прийде зима,
А після неї грози -
Ти лиш себе пробач.
Може, жили би в казці,
Без болю і невдач.
Ми їх ховали в масці...
Та все ж тебе пробачив,
І ти себе пробач.
Тож придивись у зорі,
Которі нас чекають.
Відкрийся і зобач
Як все вони прощають,
І ти себе пробач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2015
автор: Altus Celis