Золоті хвилини
Золоті не минайте хвилини,
Що спліталися в дні і роки,
Що життя дарували єдине,
Ну, а може, усе навпаки...
Та, мабуть, це не дуже важливо:
Ми сміємось, страждаємо знов
І щоденно чекаєм на диво,
Хоч його ще ніхто не знайшов.
Ці хвилини несуть сподівання,
Сіють смуток, розводять мости,
Знов дарують шалене кохання,
Нас рятуючи від самоти.
Пізнаємо, вчимось щохвилини,
Промінь сонця шукаєм в пітьмі,
В світі хаосу — долю єдину,
До спасіння — дороги прямі.
Золоті хай минають хвилини,
Що сплітаються в дні і роки.
Головне — це сумління людини,
До життя теплий дотик руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555373
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Алла Гавришко-Бабічева