Я помічаю, як часом з грози.
Іскри палкі вилітають.
Гнеться від вітру домівка лози,
Люди хати замикають.
Ставнями стукає злива і град,
Пісню від блискавки чути.
Щуриться озеро, річка і сад,
Грім розбирає редути.
Чом я малюю картину таку,
Нащо баян нагнітаю?
Все це тому, що колись у парку
Я все ж її запитаю.
Де взяла голос такий, як в грози?
Чом у очах твоїх криця?
Хто в світі гідний твоєї роси?
Дівчино, ти блискавиця?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555133
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: Андрій Конопко