Червоне і чорне.
Минулого року сорочку мені дарували.
Оту, вишиванку, в якій на світлині сиджу.
Двома кольорами сорочку мою вишивали
Бо тільки два кольори в долі нелегкій ношу.
Два кольори долі, два кольори смутку – печалі,
Червоний і чорний - безмежна любов та журба.
Це дружба та зради, які на шляху зустрічались,
Знання наукові та древня, як світ, ворожба…
Кохання та зрада, розлуки у часі безмежні
Та зустрічей нових короткий, мов крадений, час.
Не був я ніколи у долі своїй обережним
Тому маю чорного на кілька життів, про запас.
Червоне і чорне… Чи доля мене ще пригорне?
Чи, може відлучить від ласки життя назавжди?
Іду, поки можу, по непроторенній дорозі,
Чи сонце зустріну, чи прірву нової біди?
Червоне і чорне… стривожено думкою лину
Туди, де ракети летять на мирних людей.
Там ворог безжально винищує цвіт України,
Неначе рве серце із цих небайдужих грудей!
Червоне і чорне… Покорчені шмаття металу
Та кров не застигла, на цій обгорілій землі…
Не можна віддати країну свою на поталу,
Щоб гинули люди, калічили діти малі.
Я щиро шкодую, що зовсім не матиму змоги
До рук взяти зброю, на фронт добровільно піти,
Аби цим наблизить омріяну мить перемоги,
Яка в наші днини повинна, як ранок, прийти.
Червоне і чорне. Сорочка моя, вишиванко,
Тебе я надіну чи в радість свою, чи в журбі.
Тобі, моя земле, належу я весь – без останку,
Душею і серцем я відданий тільки тобі!
27.01.2015 6:23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555009
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: dovgiy