Майдан – наш гнів!
Майдан – це дух свободи!
На нього я молюся і без слів…
Народна хвиля, що руйнує перешкоди,
Це – совість нації і лють до ворогів!
Держава – кат! Держава – людожер!
Це царсько-сталінський, фашистський окупант!
Вона ще не змінилась дотепер…
Це – феодал, ординський каганат!
Агонія імперської системи,
Конвульсія панів перед народом!
Усі вони – і пшонки, і яреми –
Короста, чиряки усього роду!
Оті «кліщі державні» ще жирують,
А нас щосили заганяють в твердь,
Держава і на трупах бенкетує,
Даруючи суспільству лише смерть!
Суспільство, прокидайся швидше!
Вставай, Ілля! Уже прийшов твій час!
Народ благає, вимагає, кличе:
Із печі злазь! Вставай і ти, Тарас!
Держава – кат, держава людожер
Овечу шкіру натягла на плечі
І милить очі людям дотепер,
Від неї сморід страху, гною, сечі.
В своїй агонії, в своїй кривавій втечі,
Здихаючи, готова йти на все…
Тортури, зради – всі найгірші речі,
На братовбивство – може ж пронесе?
Нормальним бути - падло те не хоче…
Спокійно вмерти – не дають гріхи,
І Україна, і Росія плачуть,
В держави позривало всі дахи!
То що, громадо, зробим з диким звіром?
Чекати будемо поки наробить горя?
Чи станемо Майданами всім миром
І заб’ємо та скинемо у море?
Бо що таке держава – то ж собака,
Що має захищати й боронити,
Коли ж скажена – лікувать «до сраки»
Пристрелити, прибити, отруїти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554982
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)