Мене на ліжку половина…,
Немає ніг, але болять.
Ледь сльози стримує дружина,
Тут всі скалічені лежать…
Лежать безногі і безрукі,
Тіла обпечені вогнем.
Пройшли крізь пекло, біль і муки,
Але живуть прийдешнім днем.
Всміхається, ховає сльози, -
Нам головне, що ти живий, -
Життю уже нема загрози,
Ти сильний духом, молодий…
В дітей, на їхньому весіллі,
Станцюємо на заздрість всім!
Із саду яблука доспілі
Внесеш в просторий, світлий дім.
Онуки босими ногами
Сліди залишать на ріллі.
За це ти бився з ворогами,
Ні п’яді не віддав землі.
І щоби «руССкий мир» ніколи
В оселі наші не прийшов,
Не вдерся, як колись моголи,
Та щоб не пив двоглавий кров.
Ти захистив наш мир і спокій,
Московську зупинив орду…
Найважчі зробиш знову кроки,
Разом здолаємо біду.
Ти все зробив для перемоги
Здолати біль теж буде сила.
Пошле Господь легкі пологи
Для щастя подарує крила.
26.012015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554952
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Мирослав Вересюк