Здавити передпліччя, щоб не квилити -
Сказати: "Вибач, мені треба їхати!"
Запхатися в машину і знесилено,
Шлях перекреслять весь бензину викиди.
На двірники і віхолу не жалітись,
На сонний трафік глянути, розчулитись,
Бо тих, кого ще не дістала паморозь,
Завдячують тобі і не хвилюються.
Сніжинки перелякані, приречені,
У тебе на губах зникають безвісті,
А я невдаха, кимось мені звелено
Хоча б одну знайти, собі відксерити.
Ця довга ніч, розбійниця, регочеться,
Удар тримає, б'є міське освітлення,
Вона із тебе зшила собі гольницю,
Щоб день тебе і не подумав скривдити.
Аджикою з бістро тягнуло гострою,
На лавці ти сидиш із візитівкою -
Це добре, що не пішки зараз ковзаю,
Бо як завжди - дурного набазікаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554949
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Лаундж