на смак мов кава з поцілунків,
із вуст твоїх лунає тінь.
приймаю долі подарунки
крізь сотні довгих поколінь.
в думки вривається пустеля
самотніх прожитих хвилин,
мій серця біль - твоя оселя
з усіх небачених сторін.
лунає сповідь на прощання...
задурно втрачене життя,
тобі лиш чай - мені зізнання,
одне безбарвне каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554935
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: melamori