Заручники снігу — не вийти із хати,
Не вдасться душі у снігах заблукати.
Її не лякають гучні перемети.
Вона — непоборна, вивчає планети.
Злітає високо, шукає натхнення,
Їй сонце дарує саме сокровення,
А зорі і місяць, що наче намисто,
Проміння жбурляють — засвітиться чисто.
Так легко і справжньо в навколишнім світі,
Як спектри душі виграють у суцвіті.
А тіло бездушне нічого не вміє,
Воно без душі не живе — тільки тліє... 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554637
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 25.01.2015
автор: Lana P.