У підвалах, як у могилах
Посивілий незваний відчай
Поглинає підвалів тиша,
Коли дивиться смерть у вічі
І у скронях війною свище.
Коли залпи шалені «градів»
Пробивають граніт терпіння,
Уповільнений пульс підвалів —
Безневинних сердець склепіння.
Подих тисяч страхів дитячих
І дорослих благань до Бога,
І до зрячих усіх, й незрячих,
До яких докричатись змога.
Від зневіри, тривоги, жалю
Закипає ненависть в жилах…
Як з цим жити? Що буде далі?
У підвалах, як у могилах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554620
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Алла Гавришко-Бабічева