Це вечір сльотою мляво врізається у віконня
Втомились гойдати тіні між безвістю ліхтарі
Не вистоять і погаснуть у кам'яному поклоні
І тужать вітри луною забутої коляди
За ранками розійдуться туману густі склепіння
А січню у вічність рано не каючись відійти
І наче йому ще треба, та тільки уже не встигне,
Насипати нам у душі холодної німоти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554614
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Яся Сингаєвська