Я не загинув, матусенько, ні!
Прилину пташиною в сад навесні,
Загляну промінчиком в ваше віконце,
Зігрію вам серденько лагідним сонцем.
Теплесеньким вітриком вас огорну,
Неначе до серця свого пригорну.
Якщо ваші очі в туман запливуть,
Вітрець їх осушить, щоб бачили путь.
Тихенько співатиме пісню п'янку,
прихилить до вас усі квіти в садку.
Засвітиться зірка високо в горі,
Ріднесенька знайте: любов там горить.
Я світлом проллюся в вечірнюю пору,
Щоб вам освітити дорогу додому.
Як радість в вас буде - радітиму тихо
І дощиком стану не дай, Боже, лихо!
Не плачте, матусю, в нелегкий цей час
Любов моя буде завжди біля вас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554584
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Повитуха