коли всі прочани покинуть занедбаний храм,
коли сирота перестане очікувать мати,
й останній оратор порушить присягу словам,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
коли від нудьги зійде з глузду тендітна Ассоль,
коли блок-пости у зневірі залишать солдати,
й глевкий Меларен по грудину затопить Стокгольм,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
коли із підручників зникнуть і війни, і Січ,
коли політсилам обридне точити дебати,
й вдові перестане являтись покійник щоніч,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
коли повбивають усіх безпритульних собак,
коли дух ерозії знищить дебелі Карпати,
й у ромі труїзм поховає кудлатий пияк,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
я вивчу тебе, як зібрання вже вимерлих мов,
я зваблю журбу, аби ти не пізнав самоти,
й промацаю світ до його замертвілих основ,
ти лиш обіцяй
коли-небудь
до мене
прийти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554447
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2015
автор: Марат Єсенський