Біжить невпинно час,
Мов та ріка тече.
Вогонь все ж не погас
Мого кохання ще.
Хоч я усе робив,
Щоб не палав таки.
Щоб не чекав я див,
Не спалював роки.
Вогонь зігріти мав...
Та обпікає знов
І знов, немов зима
Морозна, ця любов.
Як синій пломінь той,
Надія теж горить.
Вона і є герой –
Жива у кожну мить.
Я ж вірю, що колись
Відчую теплий жар
Вогню кохання весь
Під зорями Стожар.
І щастю не втекти...
Настане ще момент –
Прокляття самоти
Розбито буде вщент.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2015
автор: Ів Ра Марк