Туман свинцевий чавить мокре поле
І гордо тне ажур озимини.
Крізь товщу крапель трави захололі
Ще дивляться свої зимові сни.
Рясною тінню розхристались верби голі,
В ріці холодній миючи гілля,
Попід яким у мармуровому камзолі
Самотній лебідь кличе скрипаля.
Вітрила вкляклі доторкнуть німого плеса,
І зойк крилатий підійметься ввись.
Самотній лебідь навесні воскресне,
Аби з коханою вже навіки зійтись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554304
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Юлія Кириленко