Послухай, милий, як мене болить,
та ні, не тут, а збоку, трохи вище...
а за вікном додолу сніг летить,
і вітер тихо спогади колише.
Колише вітер спогади, як сни –
нам спогади з тобою залишились,
як ми з тобою бігли до весни
і серед літа раптом зупинились.
А серед літа - Боже - тихий рай –
і спогади до літа повертаю –
вуста шептали знов: «Мене кохай!»
вуста відповідали: «Я кохаю!»
Зима, зима... до літа знов іду,
до того літа знову повертаю.
Тобі до серця руку прикладу
і біль собі потроху забираю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554253
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.01.2015
автор: Гончар