Коли усе здається марним,
І радощів в житті не буде,
Проміння сонця спалить хмари,
Бо там, під ним ступає Люда.
Одягнена в те, що пасує,
І з віями як темні ночі,
А знизу вій у цій красуні,
Зелені, мов поляна очі.
Її волосся дуже пишне,
ледь-ледь торкається спини,
немов квітки в гіллях у вишні,
яких торкнувся час весни.
Вона миліша за природу,
Її із тисячі впізнаю,
Коли я бачу її вроду,
То розумію, що кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554185
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.01.2015
автор: Паритет