Все так непросто, геніальне не просте,
Всі обіч тебе – звичні, справжні люди.
Не все посаджене нормально проросте,
Бо хрест несуть ісуси і іуди.
Дорога вверх іде і падає батіг,
Від вістря списа боляче й криваво.
Чи ти месія, чи на тобі тяжкий гріх
Розіпнуть, ще і скажуть, що замало.
О люди, наш нарід! Дитячий сон.
Де істина? В яких віках закрили?
Ми на землі оцій, звичайно, автохтон,
Але і судді, і підсудні, і сокири.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554048
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: abba