Снігопаду мелодія ніжна
Понад містом велично пливе
І, як світ наш безмежна і вічна,
У дитинство мене знов зове.
Крізь роки чую сміх я і гомін -
По заметам навмисне йдемо.
Повно в валянках снігу й за комір
Ненароком сніжку жбурнемо.
Буде мама бурчати: "Знов мокрі, -
Тільки очі сміються чомусь -
На лежанку бігом, дітки хворі
Не потрібні, за вас я боюсь.
Молоко з медом пийте, бо завтра
Знов на вулицю побіжите".
На лежанці так затишно й правда
Завтра снігу ще більш намете.
Вже не стримує мама усмішки,
Укриває нас пледом старим.
Висипає нам в жмені горішки -
Це, щоб вам добавлялося сил.
Снігопаду мелодія лине,
А в душі - почуттів зорепад,
Бо дитинство далеке й чарівне
Знову в спогадах кличе назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553993
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Радченко