Десь летіла синя птаха,
Крила мої-мої мрії,
Серце в неї чисте й легке,
Як віра й надія.
Погляд в неї-теплий, ніжний
Сповнений любові,
А із серця ллється пісня
Про часи чудові
І над морем темно-синім,
Що туман тримає,
Глибочінь свою й величність
Гордо представляє,
Моя птаха-наче звістка.
Сміливо літає.
Ось вона піднялась в небо,
Крила розправляє,
Гордовито хмар торкнулась.
Та й сміло ширяє.
Ось кинулась в темні води.
Глибочінь широку,
Обмочила ніжні крила,
Знялась знов високо.
Десь знайшла у собі сили
Б’є крилом у хмари
Сипле звістку що від Бога,
Люди ж – як отара.
Заблукали у темряві
Та й стежку згубили
Голос Пастиря не чують
Від світла відбились.
Припадає моя птаха
Крила розгортає,
Люд заблудший в темряві
До світла скликає.
-Прийміть звістку що від Бога.
Люди, всі народи,
Покайтеся, наверніться,
В Бога допомога.
Напийтеся із джерела
Живої водиці,
Що тече у життя вічне,
З колін підніміться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553990
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2015
автор: Юлія Іванівна