З веснянками носик,
усміхнене личко –
Це Сонечка доня,
дрібна-невеличка.
Така невеличка
ця сонячна доня -
Легенько вміщається
в мене в долоні.
Мандруємо разом
ми з нею по світу –
Весна це, чи осінь,
зима, а чи літо.
Яка ж невгамовна
ця сонце-дитинка!
Ні миті у неї
нема для спочинку.
Коли ж подрімати
я схочу хвилину –
Вона десь зникає –
Моргнути не встигну.
Напевне, допоки
блукаю я снами –
То сонячна доня
пустує і з вами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553661
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.01.2015
автор: olesyav