Уже і осінь на порозі
У жовто-срібному вбранні
Мені вже сорок, літа досить,
Та ще не хочеться мені.
Я ніби ще і не любила
І ще я ніби й не жила.
Та вже осіння квітка долі
В моєму полі зацвіла.
А серце плаче за весною
І просить літа – не минай
Побуть і ще хоч день зі мною,
Розлий в моїй душі розмай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553602
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2015
автор: Валентина Антоненко