Мовчки лиш розмовляю з тобою,
Мало зовсім пишу вже віршів.
І рокам я здаюся без бою,
Мабуть розум свій час завершив.
Чомусь сумно так часто буває,
Зворухнеться минуле ураз.
Та можливості зовсім немає,
Щоб забути рядок всіх образ.
І мої і твої,ніби свердлять
Вперто отвір один за другим.
Проростають неначе ті зерна,
Що насіяли здуру їх ми.
Не турбуй ти мене, дуже прошу.
Я простила тобі всі гріхи.
Залишила думки лиш хороші,
Ні до чого тепер нам лихі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553448
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2015
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук