Горить земля від пострілу гармат
І чад і дим все небо закрива
Мене малу виносить мати з хати
І ставить ніжками де згорена трава.
Постій дитинко, тут на місці
Я швидко повернусь із тильного вікна
Бо я забула хліб у мисці
І ляльку зшиту з синього сукна.
В моєму серці страх і біль
І все злилось в одне єдине
І запекло, як в рані сіль
Здалось, що матінка загине.
І страшний крик зірвався вмить
І прозвенів як порвана струна
Матусю рідна, я не хочу ляльки
Я тільки хочу, щоб ти жива була.
Огненні язики облизували хату
Я в матінки сиділа на руці
Ми обминули ниву зжату
Перебрели на той бік по ріці.
З тих пір байдужі лялька, хата
І все що залишилося в огні
Мені б жила на світі мати
Така сердечна як тоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553265
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.01.2015
автор: Тирак Л. А.