Кришиться небо, кришиться снігом.
Діти радіють, як пси зголоднілі
крихтинам хліба з небесного столу, –
падають, падають крихти до долу.
Зліпимо щастя дитяче і щире –
снігову бабу, хай бавить і гріє.
Дітям насправді багато не треба –
вистачить й крихт льодових із неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553152
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2015
автор: М. Вольная