усе, що тріщить під ногами, - сміття і каміння -
підошви притягує, як намагнічений січень,
сміливці усміхнені,
ті, що не бачать небес,
ідуть десь пліч-о-пліч, вслухаючись у безголосся,
на пальці змотавши
усе непотрібне з кишень,
ми надто холодні , аби посміхатися довше,
до власних облич хіба, як починається день
і сотні загорнутих у простині
десь голосять
від січня холодного їм непереливки тоскно,
сміття викидають в людей
і далі стоїш серед міста, як серед бездомних,
бетонними рухами тягнеш себе навпростець
і ходить по чорному тілу твоєму хтось інший,
так ніби
нікого
ніде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553148
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2015
автор: Іванна Шкромида