У голосах метал...
Шумить життєве море...
Я, мовби Едвін Хаббл,
нові шукаю зорі...
А інші?! Що сказать?!
На меч змінили рало.
Тому і тоне плач
у відзвуках металу.
Зібгалися слова,
комусь їх чути любо...
Їх, головних, лиш два:
це aurum і plumbum.
У них знаходять суть
придуркуваті люди:
щоби один здобуть,
вганяють інший в груди.
Очима аж їмо
банкноти і монети...
От так і живемо
усі на цій планеті.
Повземо до мети,
у золота в покорі...
А я, щоби втекти,
нові шукаю зорі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553032
Рубрика:
дата надходження 19.01.2015
автор: Лео Нардо