просто забутись
і все залишити
злитись навіки
з чиєюсь тишею
стримати душу
і не заплакати
стати своєю
останньою крапкою
стати святою
простою сукою
вимкнути серце
нехай не стукає
стати собою
і вже бездомною
стервом звичайним
чиєюсь втомою
знаєш не можна
тримати втрачене
іноді важко
лишень пробачити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2004
автор: Марина Ситник