***

І  ти,  і  я  –  усі  ми  полотно,
Однакове,  напнуте  нерухомо.
Підійде  майстер,  але  все  одно
Напише  щось  небачене  на  ньому.
Подивишся  –  звичайний  чоловік,
А  Рубенс  чи  Моне,  або  да  Вінчі
Його  створив  у  власній  голові,
А  потім  кинув  світові  на  вічність.
Тому  митці  не  щезнуть  з  плином  днів,
Вони  –  світанок,  поштовх  того  плину.
Та  перше  –  слово,  ніби  на  стіні,
Малюнок  вуглям  вивела  дитина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552974
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2015
автор: Наталка Янушевич