Ми з тобою настільки ж сумісні,
Як кров вампіра та кулі срібні.
І нащо тоді писати ці пісні,
Якщо вони нікому не потрібні?
Нащо тоді убиватись по ночах,
Залежати тільки від твоїх очей.
Якщо ти знаєш ,що ти не хочеш.
А не знаєш простих, усталених речей.
Години за днями і так до пенсії,
Забрано в нас обох щасливе дитинство .
Я до тебе від негативу, а ти - від агресії,
Наче разом буть - найнижче злочинство .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552858
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2015
автор: Іванна Ягода