Нарешті стало тихо. Хлопці сплять,
на каремати впали від утоми.
А я пишу. Бо мушу дописать,
як на Святвечір я хотів додому.
Ревіли "буки", замість коляди,
в найбільше свято нечисть не дрімає.
А я в думках летів, летів туди,
де мама стіл обрусом накриває.
Гриміли "гради", падали дощем,
чи було страшно? Хто це пам'ятає...
А в хаті тато курить ялівцем
і першу зіроньку родина виглядає.
І я шукав очима ту зорю,
вона у вечір той була одна-єдина.
На мить так добре стало, як в раю.
У тім раю, що зветься - Україна.
Оксана Максимишин-Корабель
16 січня 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552698
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: ОксМаксКорабель