1.
Віднесе нас з тобою подалі від зустрічних смуг –
й перекинеться діжка із морем,
та замість води
будуть сльози,
та замість сліз –
буде вогник крові
2.
Літаки не полетять у напрямку десятого виміру
Вони не потраплять арканом на статую навіть
Четвертого,
Пам’ять поляже величним списком відмерлих
вітрів
на наше обличчя, на наші серця,
що сховаються за сповіддю пересічного
жителя вулкану,
який ніколи не існував
географічно
3.
у ту, останню мить спокою,
відірветься трафарет кісток
й руки зламає плювками
невдячного слова,
ми пови́ною сходимось
у вісь неможливих координат
ми пови́ною дрібнимось
на найменші точки відбуття
одне від одного.
4.
і якщо не чути усієї важливості
цього суперечливого почуття свободи
і якщо не бути жодним чином королем нагоди
і якщо не вирізняти сміху серед плачу
то навіщо чути, то навіщо бачити
обличчя, що нагадує
метаморфозу божевільних страчувань
5.
за тобою прийдуть, і за мною
сумніви, які розріжуть шкіру
і витягнуть звідти паперовий звіт
птах знесе послання
відтявши кукуру́дзянику
голову:
відповідальність – нагадує зіпсуте молоко
совість – це обтяжливий дарунок
від бога»
і защо відборювати собі увесь світ?
защо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552672
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2015
автор: Immortal