Коли душа, ні гроша не коштує ,
Не допоможе ніяка врода.
Бо душа то і є краса,
Бо ненька тебе виношує,
Як садівник свій виноград.
Коли поспілий і налитий,
Як бубка твоя вже зросла.
Видно тоді усім.
Чи гнила у тебе душа?
А чи поспів взагалі?
Може градом побитий ти,
Бідний плод, знедолена грона.
І не виховав тебе садівник,
То кипить все в твоїх руках.
То чи гнить, чи піти у квітник.
Став упевнений в чистоті..
Душа твоя, дійсно то врода?
Стань же тепер людиною,
Та корисною, для народу.
Подай соку, знемореним спрагою,
Стань вином, найвищого броду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552582
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2015
автор: К. Простонеба