Гарний вечір, зорі, небо...
- Я кохаю!
- Ні, не треба...
Мама гляне крізь фіранку
- Невже буде так до ранку?
Що робити, як їй бути?
Вже їм з татом не заснути.
Радість-сум, та біль-тривога
Мати молиться до Бога;
Щоб дав доні добру долю,
Душу щоб зберіг від болю.
Тато ременя шукає,
Скули й кулаки стискає...
Потім взялися за руки
Їм же хочеться онуків.
Заспокоїлись, присіли,
Та полинули у мрії:
Ото був би гарний хлопчик,
Славний дідовий горобчик
Майстрували б, газдували,
В старості біди не знали.
Або дівчинка-краплинка
З роси й сонця намистинка,
На бабуню щоби схожа...
- Хай сядіє воля Божа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552460
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: Батьківна