Біля першої тридцять виблискує тиша, як заморозки на асфальті,
відбиваючи світло нічних ліхтарів.
сніг повіки твої непомітно колише ніжним тихим контральто,
відправляє свідомо у теплі краї.
На перетині двох опівнічних годин до неба здіймається ватра,
бо вогонь ні за що не буває першим.
піднімається вгору ядучий дим. а що ти робитимеш завтра,
між четвертою і безмежжям?
Біля першої тридцять ти досі блукаєш - кращого ніби немає,
а поряд крокує твій вірний пес.
на душі стає тепло, від того, що знаєш - вдома тебе хтось чекає.
або навіть не вдома. а просто. Десь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552425
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: Комета