Україно моя рідна, мати моя
Україно моя сизокрила
Чи у тебе земля гірша у світі за всіх?
Чи віками обламарі крила!
Усім серцем своїм я сумую з тих пір
Як ступала нога моя боса
По ранковій росі, по високій горі
По зеленій траві у покосах.
Україно моя, звеселила ти нас
Незалежністю нас утішала
Тільки важко тобі подолати старе
А нового ще ти не придбала.
Глянеш скрізь, навкруги
Сидять тії ж “діди”
Тільки прапор змінили на місці
А народу біда, а нороду журба,
Як квіткам на зів’ялому листі.
Україно моя, що робити навчи?
Поки ще не закрились повіки
Щоб дихнула земля, щоб розквітли поля,
Щоб багатою стала навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552333
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.01.2015
автор: Тирак Л. А.