« Ой, ридала гармонь ридма...»
(Данило КОНОНЕНКО)
А серце –
воно ж не камінь…
Воно ж чутке,
мов струна.
Палало
у світлім храмі,
зірвалось,
коли війна.
Злетів у
прозорий ранок
сваволею
вбитий птах.
І сонячний
обагрянок
завис
на гірських хребтах.
Вкраїна
лишилась сина,
від болю
і слів нема…
Схилила гілля
калина,
ридає
гармонь ридма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552316
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2015
автор: Галина_Литовченко