Ні! Надія капців не взува
Кольору засмаги альбіноса!
Хай на ранок не росте трава
Й совість пікетує під посольством...
Хай втече останній горобець,
Вражений нахабним згином дулі:
Сотнею співаючи сердець,
Не зміняєм шила на каструлі!
Я влечу в палаючий пентхаус,
Осідлавши трійко моджахедів!
Під вікном співатиму романс,
Поки з неба дивляться ведмеді!
Я ухоплю Цербера за хвіст
Й дзвінко цьомну в крижаного носа!
Я на зустрічній станцюю твіст
У відлунні фар, простоволоса!
Ми з тобою звершимо ділов!
В космос! В піхву думки про «не вийде»!
Хай вокзальний змій гримить хвостом –
Знов прощай, до зустрічі деінде…
А назавтра – знову чистовик:
Дзвін горняток, свіжі шви на писку,
Станції вітаються на «Ви»,
Мчать серця – легенькі, двоколісні…
В нових днів розгарячілу піч
Ми ще скочим, хто б там що не кумкав!
Тільки ти цілуй мене на ніч –
Отим довгим, ніжним поцілунком…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552263
Рубрика:
дата надходження 17.01.2015
автор: Леся Kürbis