Стоїть берізка у зажурі сніговій,
Як дивна фея срібні коси розпустила,
Втопилось серце десь серед весняних мрій,
Але зима її красу заворожила.
Йду до берізки , ніжно притулюсь,
Зігрію я теплом душі своєї.
А навесні в зелені коси загорнусь,
Бо ми давно вже подруги із нею.
16.01.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552169
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: леся квіт