Ще не осінь, але вже не літо
Пахнуть в травах і ще чебриці,
Квітнуть квіти і ще ніжним цвітом
Стелять стежку пухку спориші.
Сумно вже, але ще світить сонце,
І шумлять свою пісню сади,
Мила пташко у нашім віконці
У дитинсво мене поведи.
У дитинство, де ще теплі роси,
Де буяє розквітлий бузок,
Де бабусині темнії коси
Ще не всипав біленький сніжок.
Де верба нахиля свої віти,
І розгонить журбу по воді,
Де ще мама і тато щасливі
І такі ж як і я молоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552166
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Валентина Антоненко