Ми ідемо зі сцени життя,
Свої відігравши так і сяк ролі -
Хтось в пошані тихо іде в небуття,
А хтось у стражданнях від болі.
Далі, здається, ми - глядачі,
Що на екрані бачать земне життя,
Де люди-актори, до нас ідучи,
Неухильно летять в забуття.
Вірогідно, що наше людське життя -
Трагикомедійна є драма,
А Реальність, як частка Буття,
Тільки є така собі Футурама.
16.01.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552129
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Левчишин Віктор