Піднімусь в небеса, на твоє прохання,
опущу очі, розправлю крила,
замість криків захвату почуєш мовчання,
та я тут дійсно, по-правді, щаслива.
Зустріну Бога і скажу:"Спасибі"
за рідні очі, руки і слова,
за те, що засинаю у своїй садибі,
а снами лину в твої небеса.
Подякую за світло сонця і тепло,
за зорі, хмари, місяця дорогу,
зі рідну матір, її душевне джерело,
за те, що серце лине до її порогу.
Спитаю в Бога чому ця війна,
Піски і Щастя, Слов*янськ, Волноваха,
на кому лежатиме за все це вина,
і чому там кожна людина - просто комаха?
Я знаю, відповість на всі питання,
Господь, Він справедливий, скаже,
Він не терпітиме від мене зітхань,
А лиш відповіді на все покаже.
І тут прокинуся зі свого сну,
з небес повернуся на землю,
я руки в щирій молитві складу,
щоб стало світло усім, кому темно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552099
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2015
автор: Nesvidoma