В часи далекі дивний старець жив,
Усміхнений радів він кожній миті.
Від затяжних дощів народ тужив,
А він крізь хмари бачив сонце у блакиті.
Коли спитали старця - дивака:
- Як можеш ти радіти непогоді?
А він у відповідь питання їм задав:
- А що ж ви бачите у зливі і болоті?
Йому сказали: - Бачим сірий день,
І потічки брудні й глевкі калюжі…
А старець усміхнувся і мовляв:
- Я бачу,як цвіте калина в лузі,
Між краплями дощу веселка п'є,
Між хмарами блакить небесну бачу,
Простори Божі й сонце золоте,
Від цього я радію і не плачу.
В похмурих днях знайдіть свою весну,
Із крапель дощових сплетіть віночок,
Навчайтеся радіти ви життю,
Й тоді ,коли у серці відчаю клубочок .
15.01.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551870
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: леся квіт