Мені б хотілося, аби цей стан
продовжився неначе рід емоцій,
де можна заховатись у обман,
і важко мовити "вже досить"!
Це схоже наче на кохання,
проте інакше, без зусиль.
Слова збираються в повстання
аби мені відняти сил.
Дрижать в полоні суму губи,
стискає рукоять долонь.
Я обрала той шлях, де правда руба
собі вичерчує кордон.
За нього нам ступити - зась,
і ми старіші вже на рік,
ніяк не старші, порвалась
звичнОчасу товстая нить.
Нема значущих зморшок на щоках,
проте в очах сама біда.
В житі війна, війна у снах
лише вона тут молода.
За що я люблю стан цей вбивчий?
Він справжній од усіх другИх.
Заварюю я чай вже звично
і б'ю життям собі під дих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551820
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: Ася Навпаки